Вишнівська територіальна громада

Сьогодні минає рік із дня, коли Україна втратила ще одного свого сина – Віктора Івановича Козачука. 5 березня 2024 року він загинув, виконуючи бойове завдання біля села Нововодяне на Луганщині. Ворожий обстріл обірвав його життя, але пам’ять про нього житиме вічно.

Віктор народився 2 жовтня 1973 року в селі Римачі. Його шлях – це історія чоловіка, який усе життя працював, будував, любив, а коли прийшов час – став на захист Батьківщини.

Пройшовши строкову службу у Збройних Силах України, більшу частину життя віддав роботі на залізниці. Та коли ворог прийшов на нашу землю, Віктор не залишився осторонь – у 2015 році став учасником АТО, а з лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Служив у 68 ОЄБр імені Олекси Довбуша на посаді старшого стрільця-оператора.

Він був не лише воїном, а й люблячим чоловіком, турботливим батьком. Разом із дружиною виховав трьох дітей, які завжди пишатимуться своїм батьком.

Сьогодні його рідні, друзі, побратими схиляють голови в пам’ять про людину, яка до останнього подиху боролася за мирне майбутнє своєї країни.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у справах тих, хто продовжує їхню боротьбу, у вільній Україні, яку вони виборювали ціною власного життя.

Світла пам’ять і вічна шана Віктору Козачуку.
Слава Україні! Героям слава!